Питанням сортування Ілля Петрик перейнявся на останньому році навчання у школі. Тоді з другом навіть змайстрували саморобний контейнер, який, як згодом виявилось, не надто зручний для сортування. Також намагалися поширити свої ідеї серед однолітків. Згодом роботу хлопця помітили у “Зеленій коробці”, ініціативі, створеній наприкінці 2016 року з метою пропагування та реалізації сортування сміття у Львові, і запросили до команди. Так, сьогодні першокурсник програми “Етика-Політика-Економіка” Ілля продовжує займатися справою, яка одного дня запалила його. Зараз його мета зробити все для того, щоб сортування стало для усіх звичною, повсякденною справою.
– Чому вирішив займатися проблемою сортування та як потрапив у команду “Зеленої коробки”?
– Ще рік тому, навчаючись в одинадцятому класі, я майже нічого не знав про сортування. Це не було для мене чимось дуже важливим. Я знав, що сортувати – це добре, і навіть сам вдома старався сортувати пляшки, але далі цього не йшло.
Одного разу я потрапив на дводенний тренінг в Карпатах, котрий організувала всеукраїнська організації “УМКА”, яка займається екологічними ініціативам. Там я побачив велику кількість інноваційних проектів. Мене надихнули студенти, працівники різних закладів, які мали прекрасні ініціативи і наважувалися їх втілювати. А взимку пощастило відвідати лекцію Ірини Миронової про “Zero Waste”, одразу ж наступного дня почав реалізовувати ініціативу сортування у своїй школі. Пригадую, як побачив у їдальні величезну кількість пластикових пакетів і тоді, разом із другом, задумались: “що ж з цим усім робити?”. Тоді ми власноруч зробили дерев’яний контейнер, який виявився не дуже практичним, тому невдовзі закупили контейнери в організації “Україна без сміття”. Директор школи підтримав нашу ініціативу.
За деякий час, на моє здивування, ініціатори “Зеленої коробки” – Святослав Стець і Михайло Гордич – запросили мене до команди. Звісно, я дуже зрадів і вже незабаром у мене з’явилося багато обов’язків: я працював промоутером, допомагав збирати вторсировину з компаній, просував нашу ініціативу у соціальних мережах, а також організовував декілька поїздок студентів УКУ на склад “Зеленої коробки”, де вони могли долучитися до сортування.
Зараз концепція змінилася і я контактую з компаніями по телефону (приймаю замовлення, вирішую питання щодо збору вторсировини), формую маршрут нашого буса і продовжую адмініструвати Фейсбук-сторінку та іноді проводжу лекції.
– Як працює “Зелена коробка”?
– Наш основний напрям – це співпраця з бізнесовими компаніями, серед яких дуже велика частка IT-партнерів. Ми не любимо вживати слово “клієнти”, бо воно одразу вводить в площину чистого бізнесу, грошових зв‘язків, тоді як наша співпраця – це взаємна допомога: ми просуваємо ідею сортування, а компанії розвивають корпоративну культуру та вчать своїх працівників правильно поводитися з відходами. Також нашими партнерами є соціальні заклади: лікарні, дитсадки, школи. Таким чином ми замикаємо коло, коли дитина прийшовши зі школи до дому скаже: “А у нас дома сортують сміття”. І батьки, повернувшись з роботи, теж розкажуть дітям, що у них в компанії роблять теж. Відповідно, це мало б мотивувати запроваджувати таку практику вдома.
– Як домовляєтесь про співпрацю?
– Перший етап – налагодження комунікації з компаніями. Ми пропонуємо розмістити у них в офісах коробки для сортування паперу, пластику та скла. Як правило, частина компаній зголошується відшкодувати наші послуги, або ж, за бажанням, оплачує встановлення контейнерів для соціальних установ. Через деякий час ми об’їжджаємо ці заклади і забираємо вторсировину, яку згодом відвозимо на склад. Там відходи сортують, пресують і віддають на переробку, після чого споживачі отримують готовий продукт із вторинної сировини. Таким чином вдається закрити ще одне коло – уже не суспільне, а економічне. Дуже багато компаній зверталися до нас самі. Тобто є критична маса людей, які хочуть сортувати, але не знають, з чого почати, до кого звернутися. Ми, звісно, їм допомагаємо.
– Кому збуваєте вторсировину?
– Скло ми віддаємо на загальну склотару, або виробникам, які використовують скляні вироби повторно після дезінфекції. Паперову вторсировину віддаємо на Львівський картонним комбінатом, а пластикову – компанії “Галпет”, яка займається переробкою пластику у Львові. Про співпрацю домовляємося напряму без посередників, так швидше і ефективніше обговорювати різні пропозиції, на приклад, щодо кількості сировини, яку потрібно переробити. Також нам вдається краще узгодити переробку сировини, яка є дуже складною для цього процесу, на приклад, упаковок з-під соку, молока, або ж ламінованих паперових горнят, що мають кілька шарів. Тому намагаємося якомога більше популяризувати використання термогорняток, фляг для води, торбинок з тканини і плануємо запустити інтернет-магазин з продажу продукції саме вторинного виробництва, наприклад, іграшок з картону.
– Чи розуміють люди важливість сортування і як пропагуєте свої ідеї?
–Компанії сортують відповідно до своєї трудової культури і завжди є ініціативні люди, які підтримують сортування і навіть допомагають загітувати інших. Але також багато залежить і від нашої комунікації.
Ми поширюємо ідеї через фейсбук-сторінку, також співпрацюємо з різними львівськими екоорганізаціями і вибудовуємо спільне бачення стратегії сортування у Львові. А ще – проводимо лекції у формі діалогу, де найактуальнішим питаннями є: “з якого це матеріалу виготовлено?”, “куди викидати цю річ, чи її перероблять?”. Часто питання дуже складні в ми не завжди знаємо на них відповіді, тим паче, що в команді не має екологів за освітою. Тому ми плануємо запускати курс для викладачів “Зеленої коробки” з вивчення екології, переробки різних матеріалів…
Важливо, що ми дотримуємося принципу простоти, щоб люди не тратили багато часу на роздуми, куди саме викидати ту чи іншу сировину. Ми даємо три пропозиції: пластик, папір, скло. Це теж компроміс між фанатизмом і холодним мисленням, адже часто насаджуються дуже фанатичні ідеї і люди швидко перегоряють, бо в когось банально не вистачає часу думати над тим, скажімо, який це вид пластику. Тобто ми пропонуємо максимально простий механізм, відповідно до якого людина робить щось максимально просте і водночас розуміє, що те, що вона робить – добре.
– Дехто вважає, що немає сенсу сортувати відходи, бо їх потім вивозять на сміттєзвалище. Що можете скати про це?
–Насправді це залежить від можливостей і ресурсів перевізників. На приклад, компанія “Аве Львів” забирала вміст із своїх контейнерів і віддавала на переробку. Сподіваюсь, це відбувається і надалі, хоч ми знаємо, попри суттєве скорочення зони обслуговування у Львові.
Самі ж компанії-перевізники не мають коштів та ресурсів для створення своїх станцій сортування, але думаю, що в майбутньому ця практика буде поширеною, адже скрізь у світі вторсировина – це гроші. Перший крок у цьому напрямку – налагодження збору вторсировини до моменту, коли усі відходи перемішуються. У Львові, на жаль, ситуація невтішна, адже більшість типів відходів просто не переробляють. Коли у контейнері із 90% ідеальною вторсировиною знайдуть пакет з органікою, весь вміст контейнера вважатиметься непридатним для переробки, тоді як дуже складно відслідкувати, що і куди викидають люди.
– Чи можна сказати, що люди з одних сфер сортують краще, аніж з інших?
– Певною мірою так, адже все залежить від того, наскільки якісно проводиться заохочення всередині компанії, чи є люди, які відповідають за підтримку культури сортування. Ентузіазм до сортування, як правило, складніше підтримувати у великих компаніях, де тисячі працівників. Якщо ми і проводимо лекції у таких фірмах, то все ж нереально залучити усіх і на зустрічі, як правило, приходить 40-50 людей. Тим паче лекції від “Зеленої коробки” специфічні, це не є загальна начитка правил, а, радше, бесід, співдія. Ефективніше це працює в компаніях, в яких до 50 людей, там працівники тісніше спілкуються між собою, і беруть приклад один з одного.
У соціальних закладах, школах, університетах культура сортування гірша, через недостатнє заохочення та навчання. Тішуся, що в УКУ це працює позитивно. Тут є велика концентрація різноманітних організацій, людей на різних рівнях, студентів, котрі пов’язані з соціальними, громадським ініціативами і для яких сортування є природнім. У тому ж колегіумі УКУ сортують вже не перший рік. Також наші бокси є в корпусі на вулиці Свєнціцького.
– У скількох точках у Львові є ваші сортувальні контейнери?
– Наразі ми розмістили понад 600 контейнерів у маже 100 місцях у Львові. Їх приблизно порівну у соціальних закладах і бізнесових компаніях. Кількість контейнерів різна, залежно від розмірів установи: десь стоїть тільки один комплект контейнерів, а десь – більше двадцяти. Частина соціальних закладів ще чекає на контейнери, які ми зможемо встановити за рахунок відшкодування наших послуг прибутковими компаніями.
– Якими є плани “Зеленої коробки” на найближчий період?
– До кінця року ми плануємо залучити максимальну кількість соціальних закладів, зокрема шкіл: є програма співпраці з “Твоїм містом” та ініціативною УГКЦ “Хтось не зробить” про встановлення контейнерів у школах. Також є перспектива залучити більше компаній, які готові приєднатися до сортування та допомагати нам залучати до сортування школи, садочки, та інші соціальні заклади. І ще у планах відкрити пункт стаціонарного збору, куди будь-хто зможе здати вторсировину.
– Яка твоя особиста мотивація? Що дає тобі участь у проекті?
–Тут я отримую багато досвіду та, таких потрібних сьогодні, навиків критичного мислення: бути стійким до емоційних впливів, обирати справді раціональні рішення… Але найважливіше для мене те, що участь у проекті – не є щось теоретичне, де ти просто плануєш стратегію на 25 років. Тут ти відчуваєш результат і отримуєш задоволення від цього.
Підготувала Оксана Левантович